Шарлотта (![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small} sharlotta_lj) wrote,@ 2005-11-24 06:12:00 |
|
Інтерв’ю В. Ющенка телеканалу «1+1»
19:30 25 ЛИСТОПАДА 2007
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка
Інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка загальнонаціональному телеканалу «1+1»
Олесь ТЕРЕЩЕНКО: 2008 рік – пам’яті жертв Голодомору. Такий указ сьогодні підписав Президент. Але встановлення повної правди про злочин – це тільки одна з ініціатив Віктора Ющенка. Президент закликав світ засудити комуністичний терор і знищити в Україні протягом наступного року всі пам’ятники тоталітарному режиму. В інтерв’ю ж «1+1» Ющенко нагадав і про те, що за невизнання Голодомору треба встановити кримінальну відповідальність.
Віктор ЮЩЕНКО: Чи треба впроваджувати карну відповідальність чи адміністративну відповідальність за заперечення голоду? Дивна ситуація. Знаєте, чому німці людей, які мінімізують знущання фашизму над людством, впровадили кару до 5 років, а якщо ти не оцінив так, як це оцінили всі люди, то це кара ще може бути 10 років. Чому австрійці за те, що ти мінімізуєш наслідки Голокосту, ти можеш сидіти 20 років. Відповідайте за це. Чому в Ізраїлі, здається, така норма працює, нація, яка загубила 6 мільйонів, нація, якої торкнулося це страхіття, – здається, від 8 до 10 років людина відповідає за свій поступок, незнання? Тому що цим говориться, мова не йде про те, чи ти знаєш історію чи ти не знаєш. Ти можеш її не знати, ти можеш бути поганим сином своєї землі, не шанувати свій рід, але ти зобов’язаний в морально-етичному аспекті вшанувати кожну жертву, шанобливо ставитися до цієї події у житті мого народу, моєї нації. Так думають євреї. Я думаю, що це добрий приклад, як повинні думати українці, горе, яке торкнулося цієї землі. Незалежно від того, хто ти етнічно тут був, це торкнулося твого батька, твого діда. І ти повинен бути достойний і самодостатній у тому, що зло, яке було у 32–33 роках, воно повинно називатися злом, а ніяк іншим. І за його невизнання людина повинна нести кару.
Алла МАЗУР: І нарешті обіцяний ексклюзив. Чи закриють в Україні небезпечні шахти? Хто платитиме за російський мазут у Чорному морі? Чому так принципово назвати Голодомор геноцидом? І зрештою, чи є загроза новому парламенту? Чотири найгарячіші для України теми у програмі «ТСН. Тиждень» прокоментував Президент Віктор Ющенко. Ми зустрілися там, де рідко тепер ступає нога журналіста. Будинок із химерами – перлина київського архітектора Городецького – збудований ще 1902 року. І з 2004-го – офіційна резиденція Президента України. Ось тут, в Китайській залі, вручають свої вірші й грамоти іноземні посли. В сусідній кімнаті, де потім Президент спілкується з ними, зустрілися й ми. Розмова відбулася у п’ятницю, о пів на другу дня, коли журналісти все ще очікували створення коаліції.
Вікторе Андрійовичу, отже, п’ятниця, новообраний парламент нарешті зібрався на своє перше засідання, і сьогодні ще можливо створять демократичну коаліцію. Але ми вже бачили, як багато суперечностей внутрішніх у цій політичній коаліції, зокрема щодо посади спікера. Та і сам темп створення робочої групи викликає підозри, що так само важко і повільно може працювати і новообрана Рада. Ви готові знову розпустити парламент, якщо депутати у визначений Конституцією термін не зможуть сформувати зокрема уряд? При тому, що оголошувати нові вибори після дострокових Конституція забороняє протягом року?
Віктор ЮЩЕНКО: Я готовий йти і далі на жорсткі заходи. І мета цих заходів одна – я хочу побачити працюючий парламент в Україні. 8 місяців країна без працюючого парламенту. 8 місяців простоюють рішення, які могли б давати сьогодні прогрес. Я переконаний, що все суспільство починає розуміти: проблема номер один у цій країні сьогодні стає не макроекономіка, не соціальні стандарти, не речі, які стосуються тих чи інших галузевих моментів, а стоїть ключове питання – політична нестабільність. Ядром, джерелом цієї політичної нестабільності до цього був і сьогодні, поки що, на жаль, залишається, український парламент. І тому люди, які зайшли з мандатом в український парламент, повинні забезпечити ясну і повну відповідь на політичну, перш за все, стабілізацію. Друге – формування коаліції. Третє – формування уряду. Я вірю у демократичну більшість. Це не є проста більшість, не треба ілюзій робити. Я пережив багато трагедій, на моєму тілі багато шрамів від цього союзу, тому що я на кожного дивився і кожному давав масу можливостей. Україна без дієздатного парламенту жити не буде, я одне хочу сказати. Ми знайдемо способи, як забезпечити роботу демократичного інституту, який є одним із ключових для роботи нації, держави. Яким способом це буде зроблено, давайте ми сьогодні дамо шанс тим людям, які сьогодні представляють вищий делегований орган країни.
Алла МАЗУР: З приводу останньої аварії на шахті імені Засядька. Чи є у Вас план реформування вугільної галузі? З Вашої точки зору, який варіант зараз був би прийнятніший для України: закриття шахт як у Британії, але при цьому без роботи залишається маса людей, закриття небезпечних шахт, чи вкладення величезних грошей у модернізацію цих копалень, як у Польщі?
Віктор ЮЩЕНКО: Переконаний, ми не візьмемо ні британський, ні польський досвід, тому що сьогоднішній день має іншу кон’юнктуру. Питання, буде Україна з вугіллям чи не буде, ну, це вже питання вичерпане. Для України вугільна галузь – це перспективна галузь. Україна буде займатися видобуванням вугілля, це стратегічні наші запаси, які на найближчі 400 років мають потужність по забезпеченню.
Алла МАЗУР: Назвіть мені тоді, будь ласка, цей третій шлях. Якщо Ви говорите, що ми не підемо шляхом закриття небезпечних глибинних шахт, а мова йде про копальні глибиною в один кілометр, коли реально метан виривається під страшним тиском, Ви кажете «ні». І ми не йдемо польським шляхом, не вкладаємо величезні суми грошей в модернізацію копалень. Який цей третій шлях?
Віктор ЮЩЕНКО: 4 роки назад країні була запропонована програма «Вугілля України». Це пакет модернізації, який починається з того, що нам треба лібералізувати всі економічні відносини цінові, які стосуються вугільної галузі. Ми не повинні сьогодні вугілля по демпінгу продавати всередині країни.
Алла МАЗУР: Тобто зросте ціна вугілля?
Віктор ЮЩЕНКО: Зросте… Вугілля має свою ціну. Зараз ми її не показуємо. А не показуємо ціну вугілля, значить, ми недофінансовуємо шахтаря і шахту. Що таке недофінансування шахтаря і шахти? Очевидно, це в тому числі і техніка безпеки. Хоча і техніка безпеки, і модернізація обладнання, і тема власності на шахтах… Подивіться, будь ласка, там на Росію, на Польщу, яка країна володіє шахтами як держава? Та ніяка. Це є предмет приватного бізнесу. Держава ставить правила, умови, вимоги до організації цього бізнесу. Приватний бізнес набагато більше сьогодні може вкласти у безпеку шахти, у модернізацію, у розвиток між державами.
Алла МАЗУР: Не всі країни світу мають такі небезпечні глибинні шахти, як в Україні. Що робити в цьому випадку?
Віктор ЮЩЕНКО: Є, з точки зору безпеки, безумовно, технологія, яка дає кращу сьогодні відповідь на те, як модернізувати такі пласти і такий рівень економіки вугільного виробництва.
Алла МАЗУР: Чому тоді в нас не впроваджуються такі технології?
Віктор ЮЩЕНКО: Ви знаєте, як не дивно, те, що зробила шахта Засядька по модернізації цієї частини технології – це більше, ніж усі шахти України разом узяті.
Алла МАЗУР: Але разом з тим, це та копальня, де за останні роки загинуло чи не найбільше гірників. Отже, який шлях для того, щоб люди не гинули на шахтах?
Віктор ЮЩЕНКО: Думаю так: перш за все, уряд робить уроки з того, що трапилося на шахті імені Засядька. Робить уроки – це значить, готує нову відповідь по концепції техніки безпеки. І ви знаєте, починаючи із другого дня після аварії на шахті імені Засядька по всіх шахтах України відкрився новий моніторинг. Подивимося, яка його буде ефективність і як його треба буде вдосконалювати далі. Друге – це питання модернізації і впровадження тих кроків, які передбачені програмою «Вугілля України». Подивіться, будь ласка, щорічно приблизно на півтора-два мільярди ми добавляємо фінансування на вугільну галузь. Ми бачимо спадок видобування вугілля, зараз ми доходимо вже до 80 мільйонів тонн вугілля, де 50 на 50 коксівне і енергетичне, і тенденції, на жаль, можна сказати, що ми можемо законсервувати це виробництво, воно далі не буде падати. Але, з точки зору розвитку, нам треба зробити глибоку, серйозну модернізацію шахт.
[...]
Алла МАЗУР: Скажіть, будь ласка, от на цій найближчій Вашій зустрічі з Президентом Росії, чи будете згадувати під час цієї зустрічі 75-ту річницю Голодомору, особливо після недавньої офіційної заяви російського МЗС про те, що оголошення Голодомору геноцидом українців ображає пам’ять жертв голоду інших національностей?
Віктор ЮЩЕНКО: Ну, власне кажучи, мене дивує у позиції Міністерства закордонних справ Росії, турбують, хвилюють і дивують ці висловлювання. Відверто я вам хочу сказати, коли ми в грудні минулого року з Володимиром Володимировичем Путіним обговорювали це питання, у мене було відчуття, що ми маємо набагато більший прогрес в оцінках, в розуміннях цієї трагедії. Більше того, я хотів би сказати, що тоді навіть у нас були досягнуті порозуміння і домовленість відносно того, що ми могли б, обидві країни, цю трагедію відзначати спільно. Для мене є очевидним, що не вина в цьому є Росії чи російського народу. Для мене є очевидним, що в 32–33 роках, коли ми дивимося на витоки цієї трагедії, був один винуватець – це комуністичний сталінський режим. Сьогодні, на щастя, немає цього режиму, сьогодні, на щастя, немає цієї країни. І всі заходи, які проводить сьогодні Україна по вшануванню жертв, не адресовані якомусь народу чи якійсь іншій державі як докір.
Алла МАЗУР: Яку все-таки практичну мету переслідує офіційний Київ, так активно добиваючись зараз визнання у світі Голодомору геноцидом Українського народу?
Віктор ЮЩЕНКО: Коли ми говоримо про те, що геноцид – це масове знищення, то я задаю перше запитання: яку масу знищення треба мати, щоб сьогодні схилити голови і сказати: знаєте, більшого знищення в світі ніхто не знав, окрім нашої землі, української. Ні в Камбоджі, ні в Китаї, ні в іншому куточку світу такого більш масового знищення, яке торкнулося України, не було.
Алла МАЗУР: Відповідна конвенція Організації Об’єднаних Націй ще 48-го року геноцидом визначала, просто зацитую, «убивство якої-небудь національної, етнічної, расової або релігійної групи».
Віктор ЮЩЕНКО: «Масове вбивство».
Алла МАЗУР: Так. Якщо під час Голодомору були знищені люди різних національностей, які жили тоді на території України, наскільки цей злочин комуністів можна називати геноцидом?
Віктор ЮЩЕНКО: Коли ви звертаєтеся до міжнародної оцінки, в чому вони констатують геноцидність подій? У методах знищення людей. Це перш за все. Коли забирали провізію, способи існування, коли ввели паспортну систему, заборонили рух, коли війська оточили села, безумовно, мета була одна – знищити.
Алла МАЗУР: Реально Україна розраховує на якийсь практичний зиск від своїх намагань визнати у світі Голодомор геноцидом?
Віктор ЮЩЕНКО: Очевидно ні. Я підкреслюю: немає тієї країни, до якої б ми опонували сьогодні. Немає того режиму, до якого б ми опонували сьогодні. Мова йде про одне – ми повинні знати правду, ми повинні адекватними бути до правди, шанувати трагедії. А міжнародна спільнота, переконаний, повинна віднестися до цього, як до будь-якої масової трагедії людства. І те, що зробила Генеральна Асамблея ЮНЕСКО, неполітична організація, організація, яка не дає політичних оцінок, вона визнала Великий Голод 32–33 років. Я переконаний, що це хороший приклад того, як міжнародна спільнота просинається. І це за останні роки.
Алла МАЗУР: Я дуже Вам вдячна. Спасибі, що Ви знайшли час для цієї розмови.
Віктор ЮЩЕНКО: Хай щастить. На все добре.
источник http://www.president.gov.ua/news/data/17
19:30 25 ЛИСТОПАДА 2007
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка
Інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка загальнонаціональному телеканалу «1+1»
Олесь ТЕРЕЩЕНКО: 2008 рік – пам’яті жертв Голодомору. Такий указ сьогодні підписав Президент. Але встановлення повної правди про злочин – це тільки одна з ініціатив Віктора Ющенка. Президент закликав світ засудити комуністичний терор і знищити в Україні протягом наступного року всі пам’ятники тоталітарному режиму. В інтерв’ю ж «1+1» Ющенко нагадав і про те, що за невизнання Голодомору треба встановити кримінальну відповідальність.
Віктор ЮЩЕНКО: Чи треба впроваджувати карну відповідальність чи адміністративну відповідальність за заперечення голоду? Дивна ситуація. Знаєте, чому німці людей, які мінімізують знущання фашизму над людством, впровадили кару до 5 років, а якщо ти не оцінив так, як це оцінили всі люди, то це кара ще може бути 10 років. Чому австрійці за те, що ти мінімізуєш наслідки Голокосту, ти можеш сидіти 20 років. Відповідайте за це. Чому в Ізраїлі, здається, така норма працює, нація, яка загубила 6 мільйонів, нація, якої торкнулося це страхіття, – здається, від 8 до 10 років людина відповідає за свій поступок, незнання? Тому що цим говориться, мова не йде про те, чи ти знаєш історію чи ти не знаєш. Ти можеш її не знати, ти можеш бути поганим сином своєї землі, не шанувати свій рід, але ти зобов’язаний в морально-етичному аспекті вшанувати кожну жертву, шанобливо ставитися до цієї події у житті мого народу, моєї нації. Так думають євреї. Я думаю, що це добрий приклад, як повинні думати українці, горе, яке торкнулося цієї землі. Незалежно від того, хто ти етнічно тут був, це торкнулося твого батька, твого діда. І ти повинен бути достойний і самодостатній у тому, що зло, яке було у 32–33 роках, воно повинно називатися злом, а ніяк іншим. І за його невизнання людина повинна нести кару.
Алла МАЗУР: І нарешті обіцяний ексклюзив. Чи закриють в Україні небезпечні шахти? Хто платитиме за російський мазут у Чорному морі? Чому так принципово назвати Голодомор геноцидом? І зрештою, чи є загроза новому парламенту? Чотири найгарячіші для України теми у програмі «ТСН. Тиждень» прокоментував Президент Віктор Ющенко. Ми зустрілися там, де рідко тепер ступає нога журналіста. Будинок із химерами – перлина київського архітектора Городецького – збудований ще 1902 року. І з 2004-го – офіційна резиденція Президента України. Ось тут, в Китайській залі, вручають свої вірші й грамоти іноземні посли. В сусідній кімнаті, де потім Президент спілкується з ними, зустрілися й ми. Розмова відбулася у п’ятницю, о пів на другу дня, коли журналісти все ще очікували створення коаліції.
Вікторе Андрійовичу, отже, п’ятниця, новообраний парламент нарешті зібрався на своє перше засідання, і сьогодні ще можливо створять демократичну коаліцію. Але ми вже бачили, як багато суперечностей внутрішніх у цій політичній коаліції, зокрема щодо посади спікера. Та і сам темп створення робочої групи викликає підозри, що так само важко і повільно може працювати і новообрана Рада. Ви готові знову розпустити парламент, якщо депутати у визначений Конституцією термін не зможуть сформувати зокрема уряд? При тому, що оголошувати нові вибори після дострокових Конституція забороняє протягом року?
Віктор ЮЩЕНКО: Я готовий йти і далі на жорсткі заходи. І мета цих заходів одна – я хочу побачити працюючий парламент в Україні. 8 місяців країна без працюючого парламенту. 8 місяців простоюють рішення, які могли б давати сьогодні прогрес. Я переконаний, що все суспільство починає розуміти: проблема номер один у цій країні сьогодні стає не макроекономіка, не соціальні стандарти, не речі, які стосуються тих чи інших галузевих моментів, а стоїть ключове питання – політична нестабільність. Ядром, джерелом цієї політичної нестабільності до цього був і сьогодні, поки що, на жаль, залишається, український парламент. І тому люди, які зайшли з мандатом в український парламент, повинні забезпечити ясну і повну відповідь на політичну, перш за все, стабілізацію. Друге – формування коаліції. Третє – формування уряду. Я вірю у демократичну більшість. Це не є проста більшість, не треба ілюзій робити. Я пережив багато трагедій, на моєму тілі багато шрамів від цього союзу, тому що я на кожного дивився і кожному давав масу можливостей. Україна без дієздатного парламенту жити не буде, я одне хочу сказати. Ми знайдемо способи, як забезпечити роботу демократичного інституту, який є одним із ключових для роботи нації, держави. Яким способом це буде зроблено, давайте ми сьогодні дамо шанс тим людям, які сьогодні представляють вищий делегований орган країни.
Алла МАЗУР: З приводу останньої аварії на шахті імені Засядька. Чи є у Вас план реформування вугільної галузі? З Вашої точки зору, який варіант зараз був би прийнятніший для України: закриття шахт як у Британії, але при цьому без роботи залишається маса людей, закриття небезпечних шахт, чи вкладення величезних грошей у модернізацію цих копалень, як у Польщі?
Віктор ЮЩЕНКО: Переконаний, ми не візьмемо ні британський, ні польський досвід, тому що сьогоднішній день має іншу кон’юнктуру. Питання, буде Україна з вугіллям чи не буде, ну, це вже питання вичерпане. Для України вугільна галузь – це перспективна галузь. Україна буде займатися видобуванням вугілля, це стратегічні наші запаси, які на найближчі 400 років мають потужність по забезпеченню.
Алла МАЗУР: Назвіть мені тоді, будь ласка, цей третій шлях. Якщо Ви говорите, що ми не підемо шляхом закриття небезпечних глибинних шахт, а мова йде про копальні глибиною в один кілометр, коли реально метан виривається під страшним тиском, Ви кажете «ні». І ми не йдемо польським шляхом, не вкладаємо величезні суми грошей в модернізацію копалень. Який цей третій шлях?
Віктор ЮЩЕНКО: 4 роки назад країні була запропонована програма «Вугілля України». Це пакет модернізації, який починається з того, що нам треба лібералізувати всі економічні відносини цінові, які стосуються вугільної галузі. Ми не повинні сьогодні вугілля по демпінгу продавати всередині країни.
Алла МАЗУР: Тобто зросте ціна вугілля?
Віктор ЮЩЕНКО: Зросте… Вугілля має свою ціну. Зараз ми її не показуємо. А не показуємо ціну вугілля, значить, ми недофінансовуємо шахтаря і шахту. Що таке недофінансування шахтаря і шахти? Очевидно, це в тому числі і техніка безпеки. Хоча і техніка безпеки, і модернізація обладнання, і тема власності на шахтах… Подивіться, будь ласка, там на Росію, на Польщу, яка країна володіє шахтами як держава? Та ніяка. Це є предмет приватного бізнесу. Держава ставить правила, умови, вимоги до організації цього бізнесу. Приватний бізнес набагато більше сьогодні може вкласти у безпеку шахти, у модернізацію, у розвиток між державами.
Алла МАЗУР: Не всі країни світу мають такі небезпечні глибинні шахти, як в Україні. Що робити в цьому випадку?
Віктор ЮЩЕНКО: Є, з точки зору безпеки, безумовно, технологія, яка дає кращу сьогодні відповідь на те, як модернізувати такі пласти і такий рівень економіки вугільного виробництва.
Алла МАЗУР: Чому тоді в нас не впроваджуються такі технології?
Віктор ЮЩЕНКО: Ви знаєте, як не дивно, те, що зробила шахта Засядька по модернізації цієї частини технології – це більше, ніж усі шахти України разом узяті.
Алла МАЗУР: Але разом з тим, це та копальня, де за останні роки загинуло чи не найбільше гірників. Отже, який шлях для того, щоб люди не гинули на шахтах?
Віктор ЮЩЕНКО: Думаю так: перш за все, уряд робить уроки з того, що трапилося на шахті імені Засядька. Робить уроки – це значить, готує нову відповідь по концепції техніки безпеки. І ви знаєте, починаючи із другого дня після аварії на шахті імені Засядька по всіх шахтах України відкрився новий моніторинг. Подивимося, яка його буде ефективність і як його треба буде вдосконалювати далі. Друге – це питання модернізації і впровадження тих кроків, які передбачені програмою «Вугілля України». Подивіться, будь ласка, щорічно приблизно на півтора-два мільярди ми добавляємо фінансування на вугільну галузь. Ми бачимо спадок видобування вугілля, зараз ми доходимо вже до 80 мільйонів тонн вугілля, де 50 на 50 коксівне і енергетичне, і тенденції, на жаль, можна сказати, що ми можемо законсервувати це виробництво, воно далі не буде падати. Але, з точки зору розвитку, нам треба зробити глибоку, серйозну модернізацію шахт.
[...]
Алла МАЗУР: Скажіть, будь ласка, от на цій найближчій Вашій зустрічі з Президентом Росії, чи будете згадувати під час цієї зустрічі 75-ту річницю Голодомору, особливо після недавньої офіційної заяви російського МЗС про те, що оголошення Голодомору геноцидом українців ображає пам’ять жертв голоду інших національностей?
Віктор ЮЩЕНКО: Ну, власне кажучи, мене дивує у позиції Міністерства закордонних справ Росії, турбують, хвилюють і дивують ці висловлювання. Відверто я вам хочу сказати, коли ми в грудні минулого року з Володимиром Володимировичем Путіним обговорювали це питання, у мене було відчуття, що ми маємо набагато більший прогрес в оцінках, в розуміннях цієї трагедії. Більше того, я хотів би сказати, що тоді навіть у нас були досягнуті порозуміння і домовленість відносно того, що ми могли б, обидві країни, цю трагедію відзначати спільно. Для мене є очевидним, що не вина в цьому є Росії чи російського народу. Для мене є очевидним, що в 32–33 роках, коли ми дивимося на витоки цієї трагедії, був один винуватець – це комуністичний сталінський режим. Сьогодні, на щастя, немає цього режиму, сьогодні, на щастя, немає цієї країни. І всі заходи, які проводить сьогодні Україна по вшануванню жертв, не адресовані якомусь народу чи якійсь іншій державі як докір.
Алла МАЗУР: Яку все-таки практичну мету переслідує офіційний Київ, так активно добиваючись зараз визнання у світі Голодомору геноцидом Українського народу?
Віктор ЮЩЕНКО: Коли ми говоримо про те, що геноцид – це масове знищення, то я задаю перше запитання: яку масу знищення треба мати, щоб сьогодні схилити голови і сказати: знаєте, більшого знищення в світі ніхто не знав, окрім нашої землі, української. Ні в Камбоджі, ні в Китаї, ні в іншому куточку світу такого більш масового знищення, яке торкнулося України, не було.
Алла МАЗУР: Відповідна конвенція Організації Об’єднаних Націй ще 48-го року геноцидом визначала, просто зацитую, «убивство якої-небудь національної, етнічної, расової або релігійної групи».
Віктор ЮЩЕНКО: «Масове вбивство».
Алла МАЗУР: Так. Якщо під час Голодомору були знищені люди різних національностей, які жили тоді на території України, наскільки цей злочин комуністів можна називати геноцидом?
Віктор ЮЩЕНКО: Коли ви звертаєтеся до міжнародної оцінки, в чому вони констатують геноцидність подій? У методах знищення людей. Це перш за все. Коли забирали провізію, способи існування, коли ввели паспортну систему, заборонили рух, коли війська оточили села, безумовно, мета була одна – знищити.
Алла МАЗУР: Реально Україна розраховує на якийсь практичний зиск від своїх намагань визнати у світі Голодомор геноцидом?
Віктор ЮЩЕНКО: Очевидно ні. Я підкреслюю: немає тієї країни, до якої б ми опонували сьогодні. Немає того режиму, до якого б ми опонували сьогодні. Мова йде про одне – ми повинні знати правду, ми повинні адекватними бути до правди, шанувати трагедії. А міжнародна спільнота, переконаний, повинна віднестися до цього, як до будь-якої масової трагедії людства. І те, що зробила Генеральна Асамблея ЮНЕСКО, неполітична організація, організація, яка не дає політичних оцінок, вона визнала Великий Голод 32–33 років. Я переконаний, що це хороший приклад того, як міжнародна спільнота просинається. І це за останні роки.
Алла МАЗУР: Я дуже Вам вдячна. Спасибі, що Ви знайшли час для цієї розмови.
Віктор ЮЩЕНКО: Хай щастить. На все добре.
источник http://www.president.gov.ua/news/data/17
